І. Сінчук, Дошніцкі скарб // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі, Менск

1988-1989 //

http://baracinka.at.tut.by/skarb.html

(VIII.2009)

I. Sinczuk, Skarb ze wsi Doszniki

Z białoruskiego przełożył Cezary Wolski

На сейме 1659г. было прынята рашэньне аб

выпуску няпоўнавартаснай манэты з
прымусовым курсам, што было абумоўлена
бязвыхадным фінансавым становішчам Рэчы
Паспалітай. З 1659 па 1667гг. на 7 анетных
дварах было выбіта каля 1,8 млрд. медных
солідаў для каралеўства Польскага і Вялікага
кнаства Літоўскага.

Знаходкі манетных скарбаў - з'ява нярэдкая

ў нашай рэспубліцы. Толькі датаваных другой
паловай XVII ст. іх зафіксавана звыш 300.
Пятая частка - скарбы, у якіх ёсьць медныя
соліды Яна ІІ Казіміра Вазы, прычым у палове
выпадкаў - без якіх-небудзь іншых манет.

Да скарбаў, у якіх маюцца медныя соліды,

належыць знаходка 1962г. на прысядзібным
участку Я.Я. Кіеўца, жыхара хутара Дошнікі,
разьмешчанага за 2 км на поўдзень ад вёскі
Сулічава Драгічанскага раёну Брэсцкай
вобласьці. Скарб знойдзены ў гліняным
гаршку на глыбіні 25-30 см. У 1968г. частка
скарбу (150 манет) была перададзена ў
Брэсцкі краязнаўчы музэй. 1

Дошніцкі скарб складаецца амаль з адных

медных солідаў, за выключеньнем соліда
нізкапробнага срэбра прыбалцкіх уладаньняў
Швэцыі з гербам Лівоніі перыяду кіраваньня
Карда Х Густава (1654-1660).

Пра сапраўдныя медныя соліды скарба (162

манеты) дае ўяўленьне табліца.

Акрамя сапраўдных манет, у скарбе было 7

фальшывых, зь іх з гербам ВКЛ - 6, зь гербам
каралеўства Польскага - 1.

Дошніцкі скарб, відаць, маёмасьць

небагатага селяніна. У скарбе каля двух
злотых (1 злоты = 30 грошай) па афіцыйнаму
курсу, а па рыначнай ацэнцы - і таго меньш.

Сярод манет, якія падаюцца вызначэньню і

з'яўляюцца сапраўднымі, палова солідаў ВКл,
крыху меньш Каралеўства Польскага,
фальшывыя манеты складаюць 4 % скарба.

Сярод фальшывых манет асабліва цікавая

Na sejmie 1659 roku przyjęto uchwałę o

puszczeniu w obieg niepełnowartościowej
monety po kursie przymusowym, co było
umotywowane tragiczną sytuacją finansową
Rzeczypospolitej. Od 1659 do 1667 roku w
siedmiu mennicach wybito około 1,8 miliarda
miedzianych szelągów dla Królestwa Polskiego i
Wielkiego Księstwa Litewskiego.

Znaleziska skarbów monet w naszym kraju nie

należą do rzadkości. Tylko znalezisk skarbów
datowanych na XVII wiek odnotowano ponad
300. Jedna piąta z nich zawiera szelągi Jana II
Kazimierza Wazy, przy czym w połowie
przypadków bez jakichkolwiek innych typów
monet.

Do skarbów zawierających miedziane szelągi,

należy znalezisko z 1962 r. na działce J. Kieucza,
mieszkańca chutoru Doszniki (samodzielnego
gospodarstwa znajdującego się poza obrębem wsi
– przyp. C.W.) oddalonego o 2 km. na południe
od wsi Suliczawa (powiat Drohiczyn obwodu
Brzeskiego). Skarb został znaleziony w
glinianym garnku na głębokości 25-30 cm. W
1968 r. część skarbu (150 monet) została
przekazana

Brzeskiemu

Muzeum

Krajoznawczemu.[1]

Dosznicki skarb składa się niemal wyłącznie z

szelągów miedzianych za wyjątkiem szeląga
bilonowego posiadłości szwedzkich z herbem
Liwonii z okresu panowania Karola X Gustawa
(1564-1660).

Wygląd oryginalnych miedzianych szelągów

ze skarbu (162 monety) prezentuje tablica.

Skarb stanowił zapewne własność biednego

włościanina. Suma szelągów w skarnie wynosi
około 2 złotych wg oficjalnego kursu, a według
kursu rynkowego nawet mniej.

Wśród oryginalnych monet poddanych

analizie, połowę stanowią szelągi WKL, trochę
mniej jest z Królestwa Polskiego, 4% skarbu
stanowią monety fałszywe.

Wśród monet fałszywych znajduje się ciekawe

fałszerstwo na wzór szeląga litewskiego z

1

І. Сінчук, Дошніцкі скарб / I. Sinczuk, Skarb ze wsi Doszniki

падробка пад солід ВКЛ 1666г. з гербам
Сьлепаўрон і характэрным адлюстраваньнем
каня (такзваны "конь з доўгімі нагамі").
Апошняя лічба года сьцертая, але падобныя
манеты з датай апісаны ш публікацыі
Праснышскага скарба (ПНР, 6 асобнікаў
сярод 17336 медных солідаў Яна Казіміра)2;
падобная, датаваная 1666 годам, манета
вядома і ў скарбе зь вёскі Аланчай (Літ. ССР,
у скарбе 2165 манет)3.

На соліде ВКЛ не можа быць знака

кароннага падскарбія (Сьлепаўрон - герб Яна
Казіміра

Красінскага).

Паасобнае

выкарыстаньне манетнай рэгаліі - характэрная
асаблівасьць манетнай вытворчасьці ВКЛ і
Каралеўства Польскага. Па "Кнізе прыходу і
расходу сум Літоўскай скарбовай камісіі за
1661г." вядомы факт, які сьведчыць аб строгім
захаваньні прэрагатыў княства.

Калі каронны падскарбій прапанаваў

перадаць кантроль за вырабам манет
каронным пісару і наглядчыку, таму што
соліды каралеўства Польскага і Вялікага
Княства Літоўскага вырабляліся на адным
манетным двары, які быў на тэрыторыі
Кароны, адміністратар скарба княства адхіліў
прапанову, як прыніжаючую суверэнітэт
княства.4

Не можа гэты знак належыць і падскарбію

літоўскаму Іераніму Крышпіну - такога
элемента няма ў яго родавым гэрбе.5

Эмісію падобных "анахранічных" солідаў

можна ацаніць у 500-700 тыс. экземпляраў,
гэта значыць выкарыстоўваўся не адзін
штэмпель, выпадковай памылкі быць не
магло.

З другога боку, для дробнага

фальшывамманетчыка

такі

размах

вытворчасьці немагчымы, ды і збыт такой
колькасьці манэт аднаму не пад сілу.

Ці не сьляды гэта дзейнасьці арганізаваных

фальшываманетчыкаў? Варта адзначыць, што
адлюстраваньне Пагоні на названай манеце
блізкае па стылю выкананьня да выявы на
яшчэ больш шматлікай (арыенціровачна 8-10
млн. асобнікаў) групе солідаў з датай 1666,
ініцыяламі Бараціні і манаграмай Крышпіна,
характэрнай асаблівасьцю якіх з'яўляецца
"конь з доўгімі нагамі". Прызнаньне манеты з
выявай Сьлепаўрона 1666 г. фальшывай
ставіць пад сумненьне сапраўднасьць усіх
солідаў, выкананых у адным стылі з

rocznika 1666 z herbem Ślepowron i
charakterystycznym przedstawieniem konia (tzw.
„koń z długimi nogami”). Ostatnia cyfra w
roczniku jest starta, ale podobne monety z datą są
opisane w publikacji nt. skarbu z Przasnysza
(Polska, 6 sztuk spośród 17336 miedzianych
szelągów Jana Kazimierza)[2], podobna moneta
datowana 1666 jest znana ze skarbu ze wsi
Alanczai (Litwa, w skarbie 2165 monet)[3].

Na szelągu litewskim nie może być znaku

podskarbiego koronnego (Ślepowron – herb Jana
Kazimierza Krasińskiego). Ścisłe przestrzeganie
używania regaliów na monetach jest cechą
charakterystyczną produkcji menniczej
Rzeczypospolitej Obojga Narodów. Z „Księgi
przychodów i rozchodów sum Litewskiej
Komisji Skarbowej za rok 1661” znany jest fakt,
świadczący o surowym zachowaniu
prerogatywów księstwa.

Gdy podskarbi koronny proponował

przekazanie kontroli nad produkcją monet
pisarzowi i nadzorcy koronnemu, ponieważ
szelągi Królestwa Polskiego i WKL są wybijane
w tej samej mennicy, znajdującej się na terenie
Korony, administrator skarbu odrzucił
propozycję, uważając ją za umniejszającą
suwerenności księstwa.[4]

Nie można także przypisać tego znaku

podskarbiemu litewskiemu Hieronimowi
Kryszpinowi ze względu na brak w jego
rodowym herbie takiego elementu.[5]

Emisję podobnych „anachronicznych”

szelągów można oszacować na 500-700 tys.
egzemplarzy, co oznacza, że nie wykorzystywano
jednego stempla, więc o przypadkowej pomyłce
nie może być mowy.

Z drugiej strony, dla drobnego fałszerza taki

zasięg produkcji jest niemożliwy, tak samo zbyt
takiej ilości monet nie byłby w jego mocy.

Czy to nie są ślady działalności

zorganizowanej mennicy fałszerskiej? Warto
zaznaczyć, że styl wykonania rysunku Pogoni na
rzeczonej monecie jest bliski stylowi wykonania
dla jeszcze liczniejszej (szacunkowo 8-10 mln.
egzemplarzy) grupie szelągów z datą 1666,
inicjałami T. L. Boratiniego i monogramem
Kryszpina, której charakterystyczną cechą jest
„koń z długimi nogami”. Uznanie monety z
wizerunkiem Ślepowrona z rocznika 1666 jako
fałszywej stawia pod znakiem zapytania
oryginalność wszystkich szelągów, wybitych w
jednym stylu z falsyfikatem na szkodę emitenta.

2

І. Сінчук, Дошніцкі скарб / I. Sinczuk, Skarb ze wsi Doszniki

падробкай.

Дзе трэба шукаць "фабрыку фальшывых

манетчыкаў"? Ёсьць зьвесткі, што для рынкаў
Рэчы Паспалітай фальшывыя манеты рабіліся
ў 1669-1673гг. у Лісянцы, на Правабярэжнай
Украіне, па загаду гетмана Пятра Дарашэнкі6,
у 1667-1669гг. пад Рыгай па ініцыятыве Ханса
Дрэйлінга, які быў раней пастаўчыком
манетных загатовак для Бараціні7, у 60-х -
пачатку 70-х гадоў у Сучаве (горад у
Малдаўскім княстве), на тэрыторыі замка, у
якім здаўна існаваў манетны двор8, а ў 1664г.
у горадзе Надзьбанья (Венгэрскае
каралеўства) па заказу князя Міхаіла Казіміра
Радзівіла біў фальшывыя манеты Балент
(Валянцін) Прочнер9.

На Ўкраіне і ў Малдавіі фальшывыя манеты

вырабляліся вальцоўкай, таму і медныя
соліды, калі яны выйшлі адтуль, будуць
зроблены ў адпаведнай тэхніцы. Соліды, на
якіх бачым "каня з доўгімі нагамі", выкананы
ў тэхніцы штампоўкі.

У Венгрыі падрабляліся каронныя соліды

("cum

Insignibus

Regni

Polonia")10, і

адбывлася гэта на два гады раней з'яўленьня
таго варыянта сапраўдных солідаў Вялікага
Княства Літоўскага, што быў узяты за ўзор
пры стварэньні штэмпеляў манет з выявай
"каня з доўгімі нагамі" і з датай 1666г. Таму
найбольш перспектыўным здаецца шукаць
злачынцаў, якія вялікім накладам выпускалі
падробкі памянёных груп вялікакняскіх
солідаў, сярод патрыцыяту гораду Рыгі,
аднаго з чатырох буйных цэнтраў па
вырабуфальшывых манет для Рэчы
Паспалітай.

Gdzie należałoby szukać „fabryki fałszywek”?

Są przypuszczenia, że dla rynków
Rzeczypospolitej monety fałszywe produkowano:
w latach 1669-1673 w Lisiance na Prawobrzeżnej
Ukrainie, wg zamysłu hetmana Piotra
Doroszenki[6], w latach 1667-1669 pod Rygą z
inicjatywy Hansa Dreilinga, będącego wcześniej
dostawcą surowca na monety dla Boratiniego[7].
w latach 60-tych i początku 70-tych w Suczawie
(Mołdawia), na terenie zamku, w którym od
dawna działała mennica[8], a w 1664 roku w
węgierskim mieście Nagybanya na zamówienie
księcia Michała Kazimierza Radziwiłła fałszywe
monety bił Walenty Proczner[9].

Na Ukrainie i w Mołdawii fałszywe monety

produkowano za pomocą maszyny walcowej,
dlatego też miedziane szelągi tam wybijane będą
wykonane w odpowiedniej technice. Szelągi, na
których widzimy „konia z długimi nogami”,
wykonane są w technice bicia.

Na Węgrzech były porabiane szelągi koronne

(„cum Insignibus Regni Poloniae”)[10], i
proceder miał miejsce na dwa lata wcześniej do
czasu pojawienia się oryginalnych szelągów
litewskich tego typu, stanowiących wzór przy
produkcji stempli monet z „koniem z długimi
nogami” i datą 1666. Dlatego też
najprawdopodobniej należy szukać fałszerzy
wcześniej wspomnianych grup szelągów
litewskich wśród patrycjuszy miasta Rygi,
jednego z czterech prężnie działających
ośrodków

fałszerskich

monet

dla

Rzeczypospolitej.

1. Кніга паступленьняў, № 8297; акт № 1880 ад 5.Х.68. Цяпер у скарбе 170 манет. Напэўна частка манет дадалася
пазьней.
Księga wpływów, nr 8297; akt nr 1880 z dnia 5.Х.68. Na dzień dzisiejszy w skarbie znajduje się 170 monet. Na pewno
część monet została dodana później
2. Niemirycz W. Skarb boratynek z Przasnysza // WN, 1973. Cz.2, s.96 №131
3. Скарб захоўваецца ў Гісторыка-этнаграфічным музэі Літ. ССР. Інв. Нумар NL. 42.
Skarb znajduje się w Muzeum Historyczno-etnograficznym Litewskiej SRR. Nr inw. NL. 42.
4. Janusonic S. 1660-1661 m. Lietuviski silingai // Mokslines bibliotekos metrastis. Vilnius, 1972. C.181, 184
5. Polska encyklopedja szlachecka. Warszawa, 1935. T.2. C.371.
6. Котляр М. Ф. Грошовий обіг на територіі Украіни доби феодалізмую Киів, 1971. С.113-114.
7. Platbarzdis A. Die Koniglich schwedische Monze in Livland: Das Monzwese 1621-1710. Stockholm, 1968. C. 336-366.
8. Mikolajczyk A. Falszerska mennica w Suczawie // WN, 1980 cz.4, C.197-224.
9. Huszar L. Pragung polnischer Kuppermunzen in der Munzstatte Nagybanya // Proceedings of the international
numismatic sympozium, [Warszaw-Budapest, 1976] Budapest, 1980, c.137-141.
10. Ibid. C. 140.

3