Сведения об архиве Сапег.

(параллельный украинско-русский текст статьи).

Відомості про архів. Київська частина родового архіву Сапєг зберігається в ЦДІА України, Фонд 48, описи 1 і 2. Історію його шляху до останнього місця зберігання вияснити покищо не представляється можливим. Як вже було зазначено вище, в фонді знаходяться документи що належали двоїм гілком лінії Сапєг, а саме восьми її представникам: – Лев Іванович Сапєга його дружина Галишка Радзивілл. сини Лева Сапєги: Ян – Станіслав і його дружина Казимір Леон брат Лева Сапєги: Андрій Іванович Сапєга Павло – Ян Сапєга його син Казимір – Ян (Казімєж – Ян). Документи що стосуються Андрія Івановича Сапєги (це лише два листа) були написані під час облоги Смоленська у 1610 році, в якій напевно сам Андрій приймав участь. Тут же поруч нього знаходився і його старший брат Лев, який в свою черегу контролював весь процес. В такому випадку логічно буде думка що ці листи були передані самим хазяїном канцлеру ВКЛ в складі документів якого і збереглися. Тому назвати Андрія Сапєгу одним з фондоутворювачів, на мою думку, можна лише з великим застереженням. Листи дружин Лева і Яна – Станіслава (один екземпляр) природньо попадали в зібрання чоловіків і навряд чи зберігалися десь в окремому місці. В такому випадку можна опробувати витягнути всю можливу інформацію із 5 з 8 фондоутворювачів. Хронологічно документація розсташована слідуючим чином: 1. Лев Сапєга. Документи за 1597 – 1632 /р.ж. 1577 – 1633/. 2.Ян – Станіслав. Документи за 1615 – 1634 /р.ж. 1589 – 1635/. 3.Казимір – Леон. Документи за 1633 – 1657 /р.ж. 1609 – 1656/. II. 1. Павел – Ян Сапєга. Документи за 1656 – 1665 /р.ж. 1609 – 1665/. 2.Казимір – Ян. Документи за 1675 – 1678 /р.ж. 1642 – 1720/. Зовнишньо політичні відносини. Це найбільша тематика в кореспонденції Лева Сапєги. Канцлер ВКЛ за своєю посадою мав контролювати відносини з Московською державою, яка була найближчим і найнебезпечнішим сусідом. Тому природньо, що Москви і стосунків з нею стосується найбільша кількість повідоминь, потім ідуть Швеція і на останьому місці Туреччина і Крим. Московську тему розпочинає період самозванців. Звісток про них небагато, але деякі з них можуть виявитися цікавими. Перше – це лише чутка про царика московського, в подальшому – новини щодо його військових заходів і значно пізніша звістка, але напевно найцікавіша , - ліст від 30. XI. 1615 р. Ст. Паца з реєстром клейнод які були привезені Дмітрію Самозванцу в Москву.^1 Період інтервенції поляків на Московську державу висвітленний не дуже добре. Лише кілька листів. Так 1. V. 1608 р. Яр. Волович повідомляє про невдалий похід на Москву.^2 Цей лист є підтверженням думки Тюмєнцєва^3 про недоцільність звинувачення правлячих кіл Речі Посполитої, і зокрема Лева Сапєги, і в організації цієй інтервенції в період чергової Смоленської кампанії 1609 – 1611 р. Один лист з – під Смоленська від Вомєніуса і два від Б. Войни в яких він викладає свої погляди чому він проти кандидатурі королевича Владислава на московський престол.^4 Кореспонденція за березень 1612 р. повідомляє про приїзд московських послів та прибуття до Польщі (митрополита) патриарха Філарета.^5 Період 1613 – 1614 рр. проходить в небезпеці ВКЛ від війни Московської держави і Польщі. В листах до Сапєги Б. Война і Мик. Радзивілл висловлюють свої міркування щодо заключення миру , а Ст. Пац пінімає питання укріплення Смоленська і Мінського повіту.^6 Самим інформативним є період 1615 року. Єпископ веденський Отто Шекінген повідомляє про загрозу війни на два фронти від можливого союзу Швеції та Московщини. Листи Євстафія Воловича, Ст. Паца, львівського біскупа Криштофа Казиміра та Радзивілла за 1615 р., присвячені одній темі і слідують безперевно цілою колоною, дають широкі відомості про військовi події та дипломатію цього року. Серед них є листи з детальним описом переговорів, окремі листи і аркуши на цю ж тему. Смоленську тему завершує лист з цього міста від 19. VI. 1620 р. з повідомленням про розмежування з Москвою.^7 Окремні листи проливають світло на долю царя Василія Шуйського та його братів, та патриарха Філарета (повідомлення про його відправку до Мальборка).^8 Таким чином на сьогодні матеріали Сапєг є дуже розпорошеними. З усіх згадок, найдених автором, вдалося зібрати слідуючу інформацію про місцеперебування різних частин: ЦДІА України в м. Київ Ф. 48. Оп. 1, оп. 2, 1068 од. зб. за 1402 – 1831 рр. Фондоутворювачі вже були згадані. Архів історії Литовської держави Ф. 1292, 324 од. зб. За 1524 – 1830 рр. Фондоутворювачі: Лев (1557 – 1633), канцлер (1589 – 1623), гетьман ВКЛ (1625 – 1633); Казимір – Лев (1609 – 1656), маршалок надворний (1637 – 1645), підканцлер ВКЛ (1645 – 1656); Павло – Ян (ум. 1665), віленський воєвода (1656 – 1665), гетьман ВКЛ (1658 – 1665), Ян – Фридерік (1680 – 1751), історик, троцький каштелян (1716 – 1835), канцлер ВКЛ (1735 – 1751), Александр (1773 – 1812), природознавець, мандрівник. Вільнюска бібліотека АН Литви. Ф. 139, 5589 од. зб., 1604 – 1831 рр. Фондоутворювачі: Александр – Павел (1671 – 1734), надвірний маршалок ВКЛ (з 1692), природознавець; його син Міхаїл – Антон (1711 – 1760), воєвода Підляшський (з 1746), підканцлер (з 1752), поет, перекладач Вольтера; Казимір (1750 – 1797), генерал литовської артилерії, володарь помістя Деречин і Шкуди (Skuodas). Ця частина була перевезена до Литви у 1946 р. з державної ім. Лєніна бібліотеки СССР в Москві разом з ін. фондами, що у 1915 р. були вивезені з Вильно в Росію. У Львові, з зібрань бiблiотеки Оссолінських, ВР НБУ АН Ф. 103, Оп. 1., спр. 48 – 58, оп. 4. В Головному архіві в Варшаві в складі Суського архіву Праницьких – Тарновських: Листи до Яна – Станіслава Сапєги в рр. 1622 – 1639. Листи до Міхаїла Сапєги, старости пунського, генерал – майора ВКЛ 1755 – 1758. В складі архіву Камеровських: Листи до Казимира Сапєги і від нього 1709 – 1798 Промови і інструкції на сейми та сеймики. в розділі «Viria Relacjonierskie»: - кореспонденція Павла – Александра Сапєги, маршалка ВКЛ у 1689 -1728 рр. Крім того є актові матеріали: універсали королів, мандати, листи в публічних справах до Сапєг як посадових осіб. В зібранні А. Часовського: Кореспонденція Юзефа Сапєги, біскупа, з сер. XVIII ст. Крім того, пошуками автора, в ВР ЦНБ України ім. Вернадського виявлено ще кілька сапєжинських документів: Ф. II. 27523. Лист Сапєги до митрополита Й.В. Рутського 7. VII. 1631. Ф. II. 10678 – 10679. Листи Олени Сапєжиної до Нарушевичевої, старостини Булаковської 1. IV. 1623 і 19. VII. 1623 р. Ф. III. 126. Лист Л. Сапєги до І. Кунцевича 12. III. 1622 р. 29781. Лист Бібікову Д.Г. від 15. VII. 1853 від Sapihi (?). Ф. XXIV. 2111. Сапєга Адам ксьондзу Врабрю Владиславу 3. II. 1606 р. 2448. Охорона грамота Яна – Казиміра, гетьмана, надана Конст. Задорновському на маєток Богуславець 30. V. 1706. 2112. Міхаїл–Александр Сапєга, лист Німцевичу 29. III. 1779 р. Д.А.: 673 л. С. 290. Позов Яну Войні по скарзі на нього Павла Сапєги, 1651 р. Лист Анни Сапєжанки (з Копців) з наказом ігумену городиського монастиря провести опис монастирського начиння 1694 р. Згаданий Лазар Баранович, що взяв кілька тисяч і вивіз їх в Україну. Д.А.: 677 л. С. 293., 19 – 22. Копія булли папи Пія VII Ст. Малаховському і Казиміру Сапєзі 5. IX. 1789, про покращення духового судовиробництва і стану духовенства. Але для того, щоб скласти скільки – небудь зрозумілу картину про таку величезну кількість матеріалів, майже за п’ятсот років, потрібна скорегована праця архівістів багатьох країн. На основі матеріалів, що доступні сьогодні, а саме: Archiwum domu Sapiehów, виданого у Львові у 1892 р. і Sapiegu gimines dokumentai, виданого у Вільнусі у 1995 р. – можна співставити лише малу частину і то в великій мірі гіпотетично. Як зазначав Прохаска в передмові до видання архівних документів, для поповнення лакун, що з’явилися від втрати частини материалів, вирішено було використати архіви інших родин, що стосуються Сапєг. В виданні зібрана як епістомерія так і актовий матеріал. Але це як вхідна (до Сапєг), так і вихідна (від Сапєг) кореспонденція, в той час як в київській частини зберегається лишн вхідна, або листи фондоутворювачів до інших фондоутворювачів (Лев до сина Яна – Станіслава). Деякі з дописувачів з Archiwum domu Sapiehów представлені і в київській частині. Так листів Яроша Воловича за 1597 – 1606 р. в київській частини – 24, а в зазначеному виданні – 0. Євстафія Воловича в київській частині – 0, в виданні – 2 (№ 388, 398). Бенедикт Война в київській частині – 6, в виданні – 11, але їх дати і теми не збігаються, теж можна сказати про листи Отто Шекінгена, І. Потея, Кр. Радзивілла. Всі ці листи були вилучені з різних зібрань і бібліотек: Оссолінських, Замойських, Красінських, музею Чарторийських і Несвіжського архіву. Тобто можна стверджувати, що києвська частина архіву є оригінальна. Розблячи загальний висновок, можна сказати: Київська частина архіву Сапєг є оригінальною. Її фондоутворювачами були дві гілки герейської лінії Сапєг. Матеріали першого роздилу опису 1 є хронологічно перемішані документі на сапєжинські володіння (або документи що тою чи ін. стороною стосуються цих володінь, як то колишні їх хазяїва чи таке інше, інвентарі тощо) та матеріали з канцелярії канцлера ВКЛ, Лева Сапєги. Матеріали XVIII – XIX ст. потребують додаткового дослідження з метою виявлення їх фондоутворювача і походження, що ускладнюється наявніст’ю документів писаних латинською, французською і немецкою мовами. Київська частина раніше перебувала в складі добре впорядкованого архіву про що свідчать надписи на звороті документів. Листи до Л. Сапєги є цінним джерелом з зовнішньої і внутрішної політики і становища ВКЛ, воєнних і дипломатичних відносин з Московською державою, Швецією та Туреччиною в період 1597 – 1632 рр., міжконфесійних відносин в ВКЛ в період 1621 – 1622 рр., з родинних відносин в сім’ї Сапєг. Листи Яна – Станіслава: з питань сімейних відносин в родині Сапєг, з воєнних подій 1620 – 1621 рр., з останнього періоду війни з шведами 1600 – 1629 рр., з початкового етапу Хмельниччини. Кореспонденція Павла –Яна є джерелом до воєнних подій в Беларусі за період 1656 – 1665 рр. Матеріали опису 2 є скомплектованими за приналежніст’ю до Сапєг документами, що не відрізняються ні хронологічною ні тематичною єдніст’ю, надійшли з різних розсипів документів. Тому розглядати його як цілеспрямовано утворенний архів не можна. Ці документі можуть лише слугувати додатком до цілісних архівних зібрань. Додаткового дослідження потребують шляхи находження архіву до теперешнього місцеперебування.

Сведения об архиве. Киевская часть родового архива Сапег хранится в ЦГИА Украины, Фонд 48, описи 1 и 2. Историю его пути к последнему месту хранения выяснить пока что не представляется возможным. Как уже было отмечено выше, в фонде находятся документы, принадлежавшие двум ветвям рода Сапег, а именно восьми его представителям: 1. -Лев Иванович Сапега - его жена Галишка Радзивилл. сыновья Льва Сапеги: - Ян-Станислав и его жена -Казимир Леон брат Льва Сапеги: Андрей Иванович Сапега 2. Павел-Ян Сапега -его сын - Казимир-Ян (Казимеж-Ян). Документы, касающиеся Андрея Ивановича Сапеги (это лишь два письма) были написаны во время осады Смоленска в 1610 году, в ходе которой, вероятно, принимал участие сам Андрей. Здесь же рядом с ним находился и его старший брат Лев, который, в свою очередь, контролировал весь процесс. В таком случае логичной представляется мысль о том, что эти письма были переданы самим хозяином канцлеру ВКЛ, в составе документов которого и сохранились. Потому назвать Андрея Сапегу одним из фондообразователей, по моему мнению, можно лишь с большой натяжкой. Письма жен Льва и Яна - Станислава (один экземпляр), естественно, попадали в собрания мужчин и вряд ли хранились где-то в отдельном месте. В таком случае можно попытаться извлечь всю возможную информацию из 5 из 8 фондообразователей. Хронологически документация выглядит следующим образом: I. 1. Лев Сапега. Документы за 1597 - 1632 / г.ж. 1577 - 1633/. 2.Ян - Станислав. Документы за 1615 - 1634 / г.ж. 1589 - 1635/. 3.Казимир - Леон. Документы за 1633 - 1657 / г.ж. 1609 - 1656/. II. 1. Павел - Ян Сапега. Документы за 1656 - 1665 / г.ж. 1609 - 1665/. 2.Казимир - Ян. Документы за 1675 - 1678 / г.ж. 1642 - 1720/. Внешнеполитические отношения. Это – самая обширная тема в корреспонденции Льва Сапеги. Канцлер ВКЛ согласно своей должности вынужден был контролировать отношения с Московским государством, которая была ближайшим и опаснейшим соседом. Поэтому естественно, что именно России и отношений с ней касается наибольшее количество сообщений; после нее находится Швеция и на последнем месте - Турция и Крым. Русская тематика открывается периодом самозванцев. Известий о них немного, но некоторые из них могут оказаться интересными. Сначала это слухи о московском «царике», в дальнейшем - новости относительно его военных мероприятий и значительно более позднее известие, но, вероятно, наиболее интересное - письмо от 30. XI. 1615 г. Ст. Паца с реестром драгоценностей, которые были привезены Лжедмитрию I в Москву. Период интервенции поляков на территории Московского государства освещен не очень хорошо. Есть лишь несколько писем. Так, 1. V. 1608 г. Яр. Воллович сообщает о неудачном походе на Москву. Это письмо подтверждает мнение Тюменцева о нецелесообразности обвинения правящих кругов Вещи Посполитой, и, в частности, Льва Сапеги, в организации данной интервенции в период очередной Смоленской кампании 1609 - 1611 г. Там представлены также одно письмо из - под Смоленска от Вомения и два от Б. Войны, в которых последний высказывает свои возражения против кандидатуры королевича Владислава на московский престол. Корреспонденция за март в 1612 г. сообщает о приезде московских послов и прибытии в Польшу (митрополита) патриарха Филарета. Период 1613 - 1614 гг. ознаменован угрозой ВКЛ, обусловленной войной Московского государства и Польши. В письмах к Сапеге Б. Война и Н. Радзивилл выражают свои взгляды относительно заключения мира, а Ст. Пац затрагивает вопрос об укреплении Смоленска и Минского уезда. Самим информативным является период 1615 года. Венский епископ Отто Шекинген сообщает об угрозе войны на два фронта со стороны возможного союза Швеции и Московии. Письма Евстафия Волловича, Ст. Паца, львовского еписопа Кшиштофа Казимира и Радзивилла от 1615 г., посвящены одной теме и беспрерывно следуют один за другим, предоставляя обширные сведения о военных действиях и дипломатических мероприятиях за этот год. Среди них есть письма с подробным описанием переговоров, отдельные письма и извлечения из них на эту же тему. Смоленскую тему завершает письмо из этого города от 19. VI. 1620 г. с сообщением о пограничном размежевании земель с Россией. Отдельные письма проливают свет на судьбу царя Василия Шуйского и его братьев, а также патриарха Филарета (сообщение об его отправлении в Мальборк). Таким образом, на сегодняшний момент материалы Сапег разделены на несколько основных частей. В соответствии с упоминаниями, найденными автором, удалось собрать следующую информацию о местонахождении указанных материалов: 1. ЦГИА Украины, г. Киев Ф. 48. Оп. 1, оп. 2, 1068 отдельное собрание за 1402 - 1831 гг. Его фондообразователи уже были упомянуты. 2. Архив истории Литовского государства Ф. 1292, 324 отд. собр. за 1524 - 1830 гг. Фондообразователи: Лев (1557 - 1633), канцлер (1589 - 1623), гетман ВКЛ (1625 - 1633); Казимир - Лев (1609 - 1656), надворный маршалок (1637 - 1645) и подканцлер ВКЛ (1645 - 1656); Павел - Ян (ум. 1665), виленский воевода (1656 - 1665) и гетман ВКЛ (1658 - 1665), Ян - Фридерик (1680 - 1751), историк и троцкий кастелян (1716 - 1835), канцлер ВКЛ (1735 - 1751), Александр (1773 - 1812), естествовед и путешественник. 3. Вильнюсская библиотека АН Литвы. Ф. 139, 5589 отд. собр., 1604 - 1831 гг. Фондообразователи: Александр - Павел (1671 - 1734), надворный маршалок ВКЛ (с 1692) и естествовед; его сын Михаил - Антон (1711 - 1760), воевода Подляшский (с 1746) и подканцлер (с 1752), поэт, переводчик Вольтера; Казимир (1750 - 1797), генерал литовской артиллерии, владелец поместий Деречин и Шкуди (Skuodas). Эта часть была перевезена в Литву в 1946 г. из государственной библиотеки им. Ленина в Москве (СССР) вместе с др. фондами, которые в 1915 г. были вывезены из Вильно в Россию. 4. Во Львове, среди материалов собрания библиотеки Оссолинських, ВР НБУ АН Ф. 103, Оп. 1., спр. 48 - 58, оп. 4. 5. В Главном архиве в Варшаве в составе Сасского архива Праницких - Тарновских: - Письма, адресованные Яну - Станиславу Сапеге в 1622 – 1639 гг. - Письма, адресованные Михаилу Сапеге, старосте пунскому и генерал - майору ВКЛ (1755 – 1758 гг). В состав архива Камеровских входят: - Входящая и исходящая корреспонденция Казимира Сапеги (1709–1798гг). - Речи и инструкции на сеймы и сеймики. В разделе "Viria Relacjonierskie": -корреспонденция Павла-Александра Сапеги, маршалка ВКЛ в 1689 -1728 гг. Кроме того есть актовые материалы: универсалы королей, мандаты, письма должностных лиц Сапегам относительно общественных дел. В собрании А. Часовского: - Корреспонденция епископа Юзефа Сапеги, середина XVIII ст. Кроме того, благодаря разысканиям автора, в ОР ЦНБ Украины им. Вернадского обнаружено еще несколько сапежинских документов: Ф. II. 27523. Письмо Сапеги митрополиту Й.В. Рутскому 7. VII. 1631. Ф. II. 10678 - 10679. Письма Елены Сапеги к пани Нарушевич, старостине Булаковской от 1. IV. 1623 и 19. VII. 1623 г. Ф. III. 126. Письмо Л. Сапеги И. Кунцевичу от 12. III. 1622 г. 29781. Письмо Д.Г. Бибикову (15. VII. 1853) от некоего Sapihi (?). Ф. XXIV. 2111. Письмо Адама Сапеги ксендзу Владиславу Врабарию (3. II. 1606 г). 2448. Дарственная грамота гетмана Яна – Казимира Сапеги, предоставленная Константину Задорновскому на имение Богуславец (30.V.1706г.). 2112. Письмо Михаила-Александра Сапеги, адресованное Немцевичу (29. III.1779г). Д.А.: 673 л. С. 290. Иск Яну Войне по жалобе на него Павла Сапеги, 1651 г. Лист Анны Сапеги (из Копицов) с приказом игумену городицкого монастыря провести описание монастырской утвари (1694 г). Упомянут Лазарь Баранович, который взял несколько тысяч и вывез их на Украину. Д.А.: 677 л. С. 293., 19 - 22. Копия буллы папы Пия VII Ст. Малаховскому и Казимиру Сапеге от 5. IX. 1789, посвященной улучшению духовного судопроизводства и общего положения духовенства. Однако для того, чтобы составить сколько - нибудь понятную картину о таком огромном количестве материалов, накопившемся почти за пятьсот лет, нужен целенаправленный труд архивистов многих стран. На основе материалов, доступных сегодня, а именно сборников Archiwum domu Sapiehów, изданного во Львове в 1892 г. и Sapiegu gimines dokumentai, изданного в Вильнюсе в 1995 г. можно получить представление лишь о малой части всего спектра информации, и то в большой степени гипотетически. Как отмечал Прохазка в предисловии к своему сборнику архивных документов, для пополнения лакун, появившихся вследствие утраты части материалов, решено было использовать сведения из архивов других семей, которые касаются Сапег. В его издании собраны как эпистолярные, так и актовые материалы. Однако там присутствует как входящая (адресованная Сапегам), так и исходящая (от Сапег) корреспонденция, в то время как в киевской части хранится лишь входящая корреспонденция и письма одних фондообразователей к другим (напр., письма Л. Сапеги сыну Яну - Станиславу). Некоторые из корреспондентов из Archiwum domu Sapiehów представлены и в киевском собрании архивных документов. Так, количество писем Яроша Волловича за 1597 - 1606 г. в киевской части составляет 24, а в обозначенном издании они вообще отсутствуют. Писем Евстафия Воловича в киевской части вообще нет, а в издании их 2 (№ 388, 398). Писем Бенедикта Войны в киевской части - 6, в издании - 11, но их датировка и тематика не совпадают. То же самое можно сказать о письмах Отто Шекингена, И. Потея, Кш. Радзивилла. Все эти письма были извлечены из разных собраний и библиотек: Оссолинских, Замойских, Красинских, музея Чарторыйских и Несвижского архива. Таким образом, можно утверждать, что киевская часть архива Сапег является вполне оригинальной. Подводя общий итог, можно сказать: 1. Киевская часть архива Сапег является оригинальной. 2. Ее фондообразователями были две ветви верейской линии рода Сапег. 3. Материалы первого раздела описи № 1 представляют собой хронологически несистематизированные документы о сапежинских владениях (или документы, которые так или иначе касаются этих владений и относятся к их бывшим хозяевам, инвентарю имений и т. п.) и материалы из канцелярии канцлера ВКЛ Льва Сапеги. 4. Материалы XVIII - XIX ст. требуют дополнительного исследования с целью выявления их фондообразователей и происхождения. Данная проблема усложняется за счет наличия документов, написанных на латинском, французском и немецком языках. 5. Киевская часть собрания Сапег ранее находилась в составе хорошо упорядоченного архива, о чем свидетельствуют надписи на обороте документов. 6. Письма Л. Сапеге являются ценным источником по внешней и внутренней политике, положению ВКЛ, военным и дипломатическим отношениям с Московским государством, Швецией и Турцией в период 1597 - 1632 гг., межконфессиональным отношений в ВКЛ периода 1621 - 1622 гг., по семейным отношениям между Сапегами. 7. Письма Яна-Станислава представляют интерес с точки зрения вопросов, связанных с семейными отношениями в семействе Сапег, с военными событиями 1620 - 1621 гг., с последним периодом войны со шведами в 1600 - 1629 гг., с начальным этапом восстания Б.З. Хмельницкого. 8. Корреспонденция Павла-Яна является источником, посвященным военным действиям в Белоруссии за период 1656-1665 гг. 9. Материалы описи № 2 является объединенными по принципу принадлежности к роду Сапег документами, которые не отличаются ни хронологическим, ни тематическим единством. Они поступили туда из различных собраний документов. Поэтому рассматривать этот раздел как целенаправленно созданный архив нельзя. Данные документы могут служить лишь дополнением к целостным архивным собраниям. 10. Дополнительного исследования требуют обстоятельства, которые сопровождали документы архива на пути к их теперешнему местонахождению.

---

1. Ф. 48. Оп. 1. Спр. 408, 416, 600.↩

2. Ф. 48. Оп. 1. Спр. 436.↩

3. Тюменцев И.О. Названа праця.↩

4. Ф. 48. Оп. 1.Спр. 451, 473, 474.↩

5. Ф. 48. Оп. 1. Спр. 493, 494.↩

6. Ф. 48. Оп. 1. Спр. 577, 580, 582, 584, 590, 588, 591, 592, 595, 596, 597, 598, 603, 609, 610, 617.↩

7. Ф. 48. Оп. 1. Спр. 652, 659 і 589, 622.↩

8. Ф. 48. Оп. 1. Спр. 453, 455, 463, 522.↩