Ruch alterglobalistyczny (alternatywa globalizacji)

Nowe mitologie / red. Jérôme Garcin, przekł. Anna Kocot, Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, Kraków, 2010.

Nicolas Baverez Polski hydraulik. 11

Marc Lamborn Kate Moss. 75

Gilles Lipovetsky Gorączka autentyku. 83.

Jacqueline Remy Duża damska torba. 127

Stare i nowe struktury społeczne w Polsce. Tom I. Miasto / pod. red. Ireny Machaj i Jozefa Styka. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, Lublin. 1994.

Соціологічна школа університету ім. Марії Склодовської-Кюрі в Любліні (Польща) від 90-тих років досліджує феномен міста, приділяючи найбільшу змінам соціальних структур під впливом соціальних зрушень в ХХ ст. Місто в їх дослідженнях є тим об’єктом, в якому відображені всі соціальні зміни. І аналіз різних окремих питань, пов’язаних з феноменом міста, наближує до розуміння соціальних змін.

Від 1994 видають збірники праць польських соціологів міста, присвячені різним детальним питанням, зв’язаних з соціальними структурами та їх змінами, особливо на прикладі функціонування цих структур в соціальній конструкції «місто».

Основні інституції, які в Польщі на 90-ті займаються соціологією міста: Польське Соціологічне Товариство, Секція Соціології Міста PTS (Sekcja Socjologii Miasta PTS), Інститут Соціології Міста та Села Університету ім. Марії Склодовської-Кюрі в Любліні (UMCS).

Детально аналізують такі питання як: зміни в сфері моральності в сучасному соціумі, вплив конфліктів в містах Польщі на зміни соціальних структур, системні зміни в містах пограниччя у зв’язку з глобальними соціальними змінами, співвідношення локальних та понад локальних структур, соціальна роль «мешканець міста», окремі символічні простори окремих міст (Гданськ, Лодзь, Ольштин, Замосць), «ідентичність міста», соціальні класи в сучасному місті, питання багатоетнічності, відношення мешканців міст та емігрантів, дослідження окремих професій (лікар) та «соціологія праці», моделі освіти та їх роль в структурі міста та ін.

„Refleksje nad zjawiskami mieskimi lączy się wówczas z zasadniczymi pytaniami o prawa funkcjonowania i reorganizacji zbiorowości miejskich. Czas zmian społecznych pobudza i wzmacnia potrzeby poznania oraz rozumienia rzeczywistości zbiorowości terytorialnych”. [7, Przedmowa, Irena Machaj, Józef Styk]

Дослідження носять характер емпіричний, є реакцією на соціальні зміни та проблеми. Функція соціології: емпірично-діагностична в поєднанні з теоретичною рефлексією. В цілому – відповідь на соціальні зміни.

В 90-ті роки нерідко дослідження соціології міст, особливо в конкретних випадках дослідження окремих міст, поєднувалось з дослідженнями «ідентичності міст» (напр. Piotrowski Wacław, Tożsamość miasta (na przykładzie Łodzi) // Stare i nowe struktury społeczne w Polsce. Tom I. ... s. 171-174), що можна було б назвати «образами міст» та спробою дослідити ті основи, які створюють характер міста та його унікальність.

«Potrzea określenia tożsamości konkretnego podmiotu czy przedmiotu jawi się, gdy dany przedmiot ma stać się obiektem – najogólniej ujmejąc – czyjejś postawy» (czyli, wtedy nie daje się do określenia tożsamość, kiedy ona dzeje, kiedy oddzalywa, kiedy jest podmiotem czynu, straumowaną tożsamość nie tyle wyjasniamy, ile bronimy, bo bronimy siebie) іншими словами, якщо наша ідентичність не є об’єктом, а частиною нашого суб’єкта, ти складніше її відділити.

Ідентичність міста описує його найбільш важливі риси 171 (тобто йдеться про певний образ міста), які часто можна виділити на основі стереотипів, що функціонують в уявленнях про місто 171.

Досліджують просторові, культурні, етнічні, економічні та організаційні структури польських міст в динаміці соціальних змін. 8.

До символічних систем:

Leon Dyczewski. Symbolika świątyni w mieście // Stare i nowe struktury społeczne w Polsce. Tom I. ... s. 163-170

Досліджує символічне місце сакральних споруд в системі міста, історичні та культурні особливості топографії сакральних споруд – наприклад, місце храму в центрі міста або на підвищених місцях 165. Площу Ринок в традиційних містах називає «віссю міста» 165. Розглядає сакральну будову через поняття сакральне та профанне. 165. Символічна структура міста дозволяє «прочитувати» місто, знаходячи в ньому його структурні частини, навіть не орієнтуючись в ньому і не володіючи знаннями про саме місто. 166. (це стосується не тільки історичних частин міста, хоч їх в першу чергу. Зрештою, організують міський простір всі варіанти важливих і повторювальних структурних частин, де в сучасних містах це можуть бути торгові центри, кіоски з пресою, цілодобові магазини алкоголю, лікарні і тд.).

Розглядає сакральну будівлю як символ єдності 166-167, особистих зустрічей 168, тобто як певне функціональне місце для інтеграції мешканців сучасного міста не тільки в справи релігії, але і між людські індивідуальні стосунки, що має на меті протистояти звиклій сучасній міській анонімності 170. (тобто, тут виходить ще одне важливе поняття – міська анонімність. Життя в сучасному місті асоціюється з життям анонімним, без міцних стосунків, хоча це автор не акцентує прямо. Місто як місце гріху, гірший ступень способу життя (Старий Завіт?), анонімності, слабких соціальних зв’язків)

Символ супроводжує нас все наше життя. 163. Живемо наче в подвійному світі – в тому, який нам даний і тому, який створюємо 163. Про символи: «ми їх створюємо, а вони нас формують» 163. Символи репрезентують певні цінності, норми, ідеї, події 163.

Бергер і Лукман. Соціальне творення дійсності.

Конструктивісти також в певний спосіб приєднуються до теорій «впорядкування» дійсності через певні системи. Семіотика вважає, що це знакові системи.

Elżbieta Michalowska. Funkcjonowanie stereotypów w postzeganiu miasta (przykład łódzki) // Stare i nowe struktury społeczne w Polsce. Tom I. ... s. 175-178

Місто познаємо через індивідуальний досвід та стереотипи 174 (інший спосіб причитування, декодування), стереотип розуміє як «перетворену дійсність, яка є накинутим людині вибором культури, який запобіжно окреслює спосіб бачення явища» 175. Розглядає образи (стереотипи) районів міста, наприклад Bałuty, що традиційно уявлялись в Лодзі як кримінальне місце. І хоч зараз район міста не відрізняється спеціальним рівнем злочинності, стереотип продовжує діяти. Також розглядає стереотип Лодзі як «некультурного міста» в порівнянні з сучасним культурним розвитком міста. Тобто, на прикладах функціонування конкретних міських стереотипів, дослідниця показує, як міцно «вбудований» стереотип в систему уявлень.

Всі способи «прочитування», розуміння, функціонування символічних систем.

Danuta Niczyporuk Nowi mieszkańcy w przestrzeni społecznej miasta // ... s. 199-202

«Простір являє собою сцену різних дій та інтеракцій для тих груп, які її населяють. Детальні елементи простору у великій мірі впливають на існування мешканців даної території» 199 (тобто є певна залежність від міста), групи, які живуть в даному просторі, отримують та пов’язують себе з системами уявлень, цінностей та правил поведінки, що асоціюються з даним простором 199 (або чому Львів революційний).

Дослідник говорить про «мову» простору, тобто багаторівневу інформаційну систему, що належить даному просторові. В містах до виявів такої «мови» належать різні графічні символи (написи, реклами), система вулиць, рух транспорту та людей. Все те називає «мовою простору» 199. Пізнання мови простору дозволяє уживати її згідно соціально окреслених правил поведінки 199. (тобто, соціальне урегульований спосіб поведінки в даному місці, соціально приписаний до певного міста, включає в себе не тільки рівень уявлень (стереотипів, наприклад), але і поведінки)

Через дослідження феномену нових мешканців в містах та руху в замешканні, дослідниця виходить до опозиції села та міста, де структура села реагує на прийняття нових мешканців, тоді як структура міста не змінюється від того, і навпаки, сприяє рухові мешканців 202. «соціальний простір великого міста настільки різноманітний, що присутність нових мешканців не збуджує відчуття загрози» 202.

Ewa Kaltenberg-Kwiatkowska. Teorie socjologii miasta a problemy społeczne miast polskich.

Знайти і опрацювати

Stare i nowe struktury społeczne w Polsce. Tom II. Wieś // pod. red. Ireny Machaj i Józefa Styka, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Lublin, 1995.

В збірці досліджень польських соціологів, присвяченій питанням соціальних структур села, найбільша увага приділена наступним проблемам: ідентичність, свідомість та суб’єктивність села, аксіологія села, інстуціонально-організаційні структури села, локальність – регіональність. Дослідження, хоч і проводились в рамках соціології, важливі і для культурної антропології села, оскільки досліджують структури свідомості (уявлення, дилеми, взірці поведінки), культурні позначення простору як локального чи регіонального, системи цінностей в сучасній ситуації соціальних трансформацій.

Danuta Niczyporuk Chłopska percepcja czasu i przestrzeni // ... s. 69-74

«в народній культурі перцепція простору та часу пов’язувалось з центральною позицією землі» 69, фрагменти простору на території села сприймались як окремі, якісно різні елементи, самодостатні цілісності 69. У зв’язку з соціальними змінами, традиція вже не може виконувати свою функцію ритмізації щоденного життя, але все одно сільські цінності становлять константу способу життя в селі 74.

(традиція як розкіш, приймає частково (підхоплює) функцію сакрум. Традиція часто дорожче. Наприклад, за часом, зусиллями, гроші теж)

Stare i nowe struktury społeczne w Polsce. Tom III. Czynniki miastotwórcze w okresach wielkich zmian społecznych // pod. red. Wojciecha Misztala i Józefa Styka, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Lublin, 2002.

В збірці дослідники розглядають чинники, що діють на формування міського простору, аксіологію та естетику міста та соціальні зміни в просторі міста.

Styk Józef. Zarys dziejów czynników miastotworczych // ... s. 11-18.

Дослідження міста розпочинається з археологічних, історичних, економічних досліджень. Пізніше зацікавлення проблематикою міста формується у соціології, теорій культури та філософії, разом із дослідженнями масової культури та особливостей культури міської. Окремо виділяє соціологію села. Кожен тип міста (за епохами: архаїчне, середньовічне) вважає окремим явищем, але виділяє міста до індустріальної епохи (оборонний характер). 11.

Промислові міста індустріальної епохи – інше явище, оскільки в традиційні «закриті» міста, що розвивались виключно в певних межах, прийшли інші «сфери активності мешканців та людності околиць» 12. Важливі явища: торгівля (яка присутня та впливає на характер міста в кожну епоху); винахід гармат, і, як наслідок, відсутність потреби міських стін; мануфактура, промисловість фабрична. 12.

Дослідник задає питання «які соціальні механізми генерують міста?». В до індустріальну епоху важливими факторами розвитку міст є політичні сили та система влади (напр., королівські, князівські міста), адміністративна система (напр., явище приватного міста в Польщі), обіг товару та система церкви (резиденції єпископів і тд.). 12-13.

В індустріальну епоху головним чинником називає фабричну промисловість та початок розділу праці, на які місто реагує як соціальна система (нова структура потреб та заспокоєння потреб) 13. Нові соціальні чинники притягують людність в міста (результатом чого є навіть кількісна зміна міст, розвиток транспортної системи, сфери послуг). 14. Фабрична промисловість спричинює творення окремих монофункційних фабричних міст (w Polsce: Świdnik, Kraśnik Fabryczny, Stalowa Wola). Також цей фактор впливає на околиці міста, тобто на село і спосіб продукції в сільському господарстві (на прикладі фабрик цукру і збільшення об’ємів вирощування цукрового буряка) 14. Міста, створенні на основі промислового фактора, зараз найбільш потерпають від економічних кризисів, найбільш до них вразливі 17. На основі цього спостереження, дослідник приходить до висновку, що тим краще розвивається місто зараз, чим більше різних чинників його сформувало 18.

Також окремим фактором розвитку міст в ХІХ ст. називає залізну дорогу, завдяки якій навіть з’являються нові міста (Modlin, Dęblin, Koluszki, Tarnówskie Góry), тобто розвиток транспорту 15. Також ще одним фактором називає військові фортифікації, біля яких виростають міста (Modlin).

Називає також фактори позачасові – релігійний культ (Santiago de Compostela, яке виникло в результаті осілості пілігримів до гробу святого Якуба) 15.

Також зауважує, що в більшості випадків свою роль відіграють кілька чинників. Наприклад, польська Ченстохова розвинулась і як місце релігійного культу, і завдяки залізничному транспортові 16.

Ще одним фактором може бути туристка та оздоровлювальні центри 17.

Eugeniusz Bagiński Ewolucja czynników miastotwórczych w Polsce drugiej połowy XX w. // ... s. 19-24.

вважає, що найважливішими чинниками розвитку міст є сфера послуг та розвиток техніки, що спричинює розвиток різних систем комунікації 21.

Władysław Misiak Współczesne koncepcje teoretyczne w socjologii miasta // ... s. 25-40.

(соціально-політичний вимір функціонування сучасного міста)

Розглядає актуальні соціологічні теорії міста. Теорія громадянського суспільства та соціально-організаційні зміни устрою польських міст. Розпочинає з дослідження громадянського суспільства Алмонда і Верби [bibliografу], вважає, що дослідження актуально в постсоціалістичних суспільствах, де на рівні теорії громадяни цілком приймають засади громадянського суспільства, а в практичному житті легко поступаються нормами різного ґатунку [D. Pavel Leviathanul bizantin. Analize, atitudine si studii politice, Jasi, Polirom, 1998., румунський дослідник]. Misiak вважає, що в польських містах після 1989 року є велика відмінність між теоретично пропонованими та прийнятими нормами та реаліями соціальних практик (культура політична, контроль суспільства, функціонування демократичних інституцій в практиці) 28.

Дослідник розглядає практики сучасної йому Польщі (90-ті, початок 2000-тих) в аспекті їх економічного та соціального розвитку, наприклад практики застосування в польських містах засобів туризму, зокрема досвіду туризму з інших країн 29.

Ulrich Beck Społeczeństwo ryzyka. Місто в цьому дослідженні сучасного стану громадянського суспільства є головним місцем, де відбувається «капіталістична гра та фінансова нерівність», «неприхильною структурою» для мешканців, які підлягають ризикам вибору та рішень. [Ulrich Beck Risikogesekschoft. Auf dem Weg in eine Moderne, Frankfurt am Main, Edition Suhrkomp, 1986]

Dieter Grunov в 1988 публікує опрацювання концепції «громадянського управління містом», що було черговим кроком в розвитку теорії громадянського суспільства. Зокрема Grunov вважає необхідною де-бюрократизацію відношень влади-мешканця, впровадження нових електронних форм контактів. [Grunov D. Burgerhe Verwaltung. Theorie, Empirie, Praxismodell, Frankfurt-New York, Campus Verlag, 1988.]

Теорія рівноважного розвитку міста (від англ. sustainable development), теорії ООН від 1972 року щодо необхідного розвитку міст, полягає в рівному розвитку різних сфер міста, нерідко домінують екологічна та біологічна тенденції (Wojciech Pęski Zarządzanie zrównoważonym rozwojem miast, Warszawa, Arkady, 1999.). Декларація, що стосується регіоналізму в Європі [Deklaracja dotycząca regionalizmu w Europie, Assambly of European Regions, 1996.].

S. Charter i L. Newby описали трифазовий розвиток згідно базовій програмі: 1. Мобілізація лоббінгу в місцевій пресі, тобто впровадження ідеї, 2. Створення консенсусу влади, важливих суспільних груп, лідерів серед мешканців, 3. Практична реалізація прийнятої програми рівноважного розвитку. 34. [Towards Sustainability. Challenges to the Social Sciences and Local Democracy, 1996, Łódź, UŁ]

Теорії соціальних мереж (в більшості випадків використовується в мові оригіналу social network). Йдеться про системи соціальних зв’язків, які не належать до родинної, групової чи класової приналежності [K. Frysztacki, Miasta metropolitarne i ich przedmieścia. Z problematyki socjologii miasta oraz badań nad rzeczywistościa krakowską, Kraków, 1997.]. Дослідники, що розвивають концепції соціальних мереж, досліджують такі соціальні зв’язки як сусідство або групи довкола лідера. Вважають, що такого типу соціальні мережі більш придатні до нетривалої участі.

M. Castells, Kwestia miejska. Warszawa 1982. Знайти і подивитись.

Struktura przestrzenna małych miast z perspektywy lat transformacji / pod. red. Bartosza Bartosiewicza i Tadeusza Marszała, Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, Łódż, 2011.

Досліджують вплив соціально-політичних змін на функціонування та життя маленьких польських містечок. Зокрема зауважують, що трансформації суспільно-економічні, що привели до більшої міри самоуправління, привели локальні спільноти до розвитку, активізації містечок, переформування просторового порядку та свідомості культурної (історичної, природної) вартості місць. 13. Соціологи досліджують зміни: демографічні, в системі самоуправління, в функціях малих містечок, в «просторовому порядку» (концепції планування міст, загальні риси планування в периферійних центрах). Зміни просторово-функціональних структур показані на конкретних прикладах малих польських міст (Bytów, Tarnów, околиці Кракова), та всі різновиди змін розглядаються я взаємопов’язані.

Jałowiecki Bohdan, Szczepański Marek S. Miasto i przestrzeń w perspektywie socjologicznej, Wydawnictwo Naukowe Scholar, Warszawa 2006.

Дослідники розглядають різні епохальні проекти міст, відносно культурних та ідеологічних уявлень про належне планування міста. Досліджують старожитні міста, процеси урбанізації в різні епохи, зокрема середньовічну урбанізацію, відповідні суспільно-простороні структури, індустріальну епоху та зміни в плануванні міст та зміни в розумінні функціональності простору, модерні та соціалістичні експерименти та проекти, явище метрополій в різних сферах культури, відношення впорядкованого міського простору та суспільства (наприклад, явище середнього класу як класу метрополій 298-299); також досліджують поняття простору, планувань простору, організованого міського простору.

Дають дефініцію простору: простір є абстрактною ідеєю, властивістю матерії, натуральним середовищем, сформованим в процесі еволюції, є творенням людини – культурним, соціальним, антропологічним. 314.

[Henri Lefebvre La drot ŕ la ville, suivi de l’espace et politique. Paris: Anthropos, 1972] пропонує розглядати простір через різні структури значення: 1. Простір є чистою формою і абсолютною ідеєю, і в цьому контексті неможливі будь-які змісти. 2. Простір є соціальним створенням, прийнятим до теоретизування на основі емпіричного опису. Може бути створенням історії, або людської діяльності (поділ простору в сільському господарстві). В цьому сенсі це функціональне вторинне поняття. 3. Простір не є ані «пунктом виходу», ані «пунктом входу», але посередником, інструментом, середовищем. Простір є інтенцією практик, тим, чим маніпулюють чи конвенційно установлюють. 4. Простір є «витвором», річчю або сумою речей, товаром, інструментом обміну та економії.

Дослідники зазначають епохальні зміни уявлень про простір: від розуміння простору як природнього, а значить неможливого до маніпулювань, до уявлень про простір як про можливість економічного використання, тобто функціональне розуміння. 315. Також показують іншу зміну ідеї простору: в історії думки, від арістотелевого топос (сума всіх місць) та простору евклідової геометрії, до психологічних концепцій «просторових схем» (J. Piaget). Різні «просторові схеми», які переживає людина, створюють екзистенційний простір. 316.

Поняття «соціального» або «суспільного простору» не завжди означає простір фізичний, а нерідко є метафорою та означає «певний вимір соціальної дійсності» 316. (в українській мові дуже добре розрізнення «реальність» та «дійсність», на соціально-культурну ситуацію можна сказати і так, і так, але більше пасує «дійсність», як від «дії»). Крім того, дають ще два визначення «соціального простору»: 1. Територія, яку заселяє група суспільства, яка характеризує в певний спосіб цю територію (американські соціологи зазвичай наводять приклади китайських кварталів чи негритянських гетто). 2. Місце, створене даною суспільною групою, якому вона надає функції та значення. (семіотика придається тут якнайбільше). 316.

[Chombart de Lauwe Paris et l’agglomération parisienne. Paris: Seuil, 1952, s. 24]: соціальний простір окреслюється через пункти важливості, символи, які репрезентує Церква, гільдія ітд., через межі розміщення осіб, які належать до професіональної категорії ітд., що пов’язується з формами місцевості, промисловою концентрацією, різновидом способу поселення.

Дослідники звертають увагу на зв’язок між місцем (наприклад, районом міста) та поведінкою людини (мешканця району) 317, на той факт, що соціальний простір є поняттям соціально створеним (культурно створеним) 317, тобто простір життя (і простір міста) не є простором природнім, а результатом створення людиною, йому приписуються відповідні культурі (символічні) вартості 317.

[Florian Znaniecki “Socjologiczne podstawy ekologii ludzkiej” / Ruch Prawniczy, Ekonomiczny, Socjologiczny, nr. 1, 1938]: суспільний простір є вартістю, цінністю, відповідно до якої він отримує зміст.

[Aleksander Wallis Informacja I gwar. O miejskim centrum. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1979]: простір як цінність сфери культури, який описується через уявлення, уяву та символи.

[A. Ph. Lagopulos “Analyse sémiotique de l’agglomération européenne précapitaliste” / Semiotica, 23 (1/2) 1978]: простір має два аспекти: перший «екстрасеміотичний», що полягає на трактуванні його як результату відношення між способом продукції та оточуючою екосистемою, а також на трактуванні його як «відбитку» глобальної суспільної системи; другий аспект, «семіотичний», полягає на трактуванні простору як створенню осіб, які належать до певного суспільства, яким керує його ідеологія. Та частина ідеології, яка скерована на створення простору, стає семіотичною системою, системою значень, перетвореною в збірку денотативних кодів. Семіотичний аспект має відношення до функціональної сторони простору.

Дослідники виділяють категорії простору (територія, пейзаж, середовище, вітчизна) 319-322, способи розташування в просторі, наприклад, називають «концепцію центральних місць», яку сформулював німецький географ Walter Christaller, який виходив з гіпотези, що всі міста постали довкола «центрів» (замків, ринків, монастирів), і що їх функцією було заспокоєння потреб зв’язків населення; за цією концепцією вираховувають ієрархії поселень, угрупування ремісників або розмір міст. [Claval P. “La théore des villes” / M. Roncayolo, T. Paquot (red.), Villes & civilization urbane, XVIII – XX siѐlce. Paris: Larousse, 1992, s. 201.].

Досліджують значення поняття «центру», що асоціюється з потужністю, силою, політичною, економічною та ідеологічною владою. Також розташування в центрі дає відчуття можливості впливу а також використання різного роду вигід 323. Поняття «центр» нерідко використовується в сполученні з поняттям «периферії», що виводять від географів 323. (з соціологів, хто описує дійсність в поняттях центру-периферії називають [E. A. Shils Center and Periphery. Chicago: Uniwersity of Chicago Press, 1975], також в аналіз нерідко включають такі опозиції як «право-ліво», «перед-тил».

Також аналізують тип просторів за допомогою понять закритості та меж. Простір обмеженого доступу мають своє символічне значення 325-326. Відповідно з’являються поняття власності та заборони, а також і забобонне мислення (місця, які не можна / не варто відвідувати).

Також як важливі елементи простору називають всілякі застосування переходу, які мають медіальні функції: мости, двері, ворота, пороги і тд. Ці місця-переходи виконують функцію відділення значень «всередині» та «зовні» 326. Поріг та двері напряму вказують на дискретність (преривання) тяглості простору, від того походить їх релігійне значення, символіка переходів, населення цих місць духами [Eliade M. Sacrum, mit, historia. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1970].

Про роль дверей як універсальну структуру простору говорив Зіммель. [Georg Simmel Brücke und Tür. Tuttgart: Köhler, 1956.]

Простір економічно-торгівельний. «Нова географія торгівлі», тобто розташування магазинів, супермаркетів, торгових центрів на місцях попередніх ринків, тип магазину, його орієнтована клієнтура – все це продовжує традиції торгівлі, які вже склалися в даній місцевості та культурі. Наприклад, багаті декорації торгових центрів, особливо перших з них наприкінці ХІХ ст. пов’язана зі спрощеною естетикою та технічним розвитком, оскільки орієнтовані на заможні групи населення. Натомість дешеві супермаркети, які економлять на будь-яких зовнішніх та внутрішніх оздобах, нерідко розташовані на місці колишніх ринків і орієнтовані на низьких та середній класи. Так само і, наприклад, дизайн торгового центру, в історичному аспекті, розвивається від оздоблення як зовнішнього вигляду так і внутрішнього, до самого тільки інтер’єру, оскільки збільшується функціональна вимога, орієнтована клієнтура входить в торговий центр більшою мірою через підземний паркінг. 415.

В книжці велика бібліографія, скопіювати.

Багато уваги соціологи приділяють причинам розвитку та змінам міст. Виникає поняття функціональності, яке абсолютно неатрикульоване відносно типів функціональності відносно потреб різних епох.

Miasto jako przedmiot badań naukowych w początkach XXI wieku / pod. red. Bohdana Jałowieckiego, Wydawnictwo Naukowe Scholar, Warszawa 2008.

Majer Andrzej Socjologia i przestrzeń miejska, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 2010.

Sagan Iwona Miasto. Scena konfiktów i wspólpracy, Wydawnictwo Uniwersytetu Gdanskiego, Gdańsk 2000.

Miasto nie-miasto. Refleksje o mieście jako społeczno-kulturowej hybrydzie / red. Leslaw Michalowski, Dorota Rancew-Sikora, Agata Bachórz, Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, Gdańsk 2010.

Socjologia miasta. Wybór tekstów / oprac. Marian Malikowski, Sławomir Solecki, Wydawnictwo Wyższej Szkoły Pedagogicznej, Rzeszów 2001.

Weber Max. Racjonalność. Władza. Odczarowanie / wybór, wstęp, przekł. Marian Holona, Wydawnictwo Poznańskie, Poznan 2011.

Współczesne teorie socjologiczne / wybór i opacowanie Aleksandra Jasińska-Kania, Lech M. Nijakowski, Jerzy Szacki, Marek Ziółkowski, Wydawnictwo Naukowe Scholar, Warszawa 2006.

Нагадати про Броделя